1 Грудня - Всесвітній день боротьби зі СНІДом
Щороку, за ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров’я, 1 грудня відзначається Всесвітній день боротьби зі СНІДом. Його започатковано у 1988 році з метою підвищення поінформованості щодо ВІЛ/СНІДу та привернення уваги суспільства до порушень прав і свобод людей, що живуть з ВІЛ.
Стратегія України щодо боротьби з епідемією та профілактикою ВІЛ/СНІДу відображена в нормативних актах, зокрема в Законах України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення», «Про захист населення від інфекційних хвороб», Постановах Кабінету Міністрів України, інструкціях МОЗ України, низці державних соціальних програм тощо.
Люди, що живуть з ВІЛ/СНІД, є однією з найвразливіших категорій громадян. Вони зазнають дискримінації у сферах праці, охорони здоров’я, освіти, доступі до соціальних послуг. Водночас стигма та дискримінація, пов’язані з ВІЛ/СНІД, чинять серйозний психологічний вплив на самосвідомість ВІЛ-позитивних людей, понижують самооцінку людини та призводять до тяжких емоційно-психологічних наслідків.
Відповідно до сучасних принципів протидії поширенню ВІЛ-інфекції розвиваються напрями профілактики, догляду та підтримки, які передбачають просвітницьку діяльність, забезпечення рівного доступу до медичних та соціальних послуг серед груп населення, що мають підвищений ризик інфікування ВІЛ, людей, що живуть з ВІЛ, членів їх сімей тощо. Важливим фактором успіху такої роботи залишається використання усіх існуючих можливостей щодо співпраці державних органів влади та установ з громадськими, профспілковими організаціями, організаціями роботодавців, науковими та освітніми установами для розповсюдження серед громадян інформації про ВІЛ-інфекції/СНІДу.
Допоки не існує вакцини чи можливості лікування, основними завданнями профілактичної роботи залишаються:
розповсюдження інформації;
захист себе та інших;
розвиток поведінкових навичок.
ВІЛ-інфекція – це одне з хронічних вірусних захворювань, викликане вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), що призводить до глибокого порушення імунної системи, яке визначають медичним терміном «імунодефіцит».
Коли ВІЛ потрапляє в організм людини, він проникає у клітини імунної системи та руйнує їх. Перебуваючи в клітинах, вірус «маскується», тобто стає невидимим для імунної системи.
Стійкість ВІЛ у зовнішньому середовищі:
В сухій плямі крові, яка містить ВІЛ, активність вірусу зникає протягом кількох діб.
У великій кількості крові при температурі 23–27 °С активність вірусу зникає через 15 діб.
У продуктах крові, призначених для переливання, вірус може залишатися активним протягом багатьох років, у замороженій сироватці крові – до 10 років.
ВІЛ швидко гине при використанні дезінфекційних засобів, ультрафіолетового випромінювання. При нагріванні вище 56 °С вірус втрачає активність через 30 хвилин.
Шляхи передачі ВІЛ-інфекції:
Статевий (при будь-яких формах статевих контактів).
Парентеральний.
Через кров та інші біологічні рідини (при переливанні інфікованої крові або її компонентів, при використанні кров’ю, інфікованою ВІЛ, шприців або інструментів, при пересадці органів, інфікованих ВІЛ, інфікування через пошкоджену шкіру або слизові оболонки людей, які контактують з кров’ю та деякими іншими біологічними рідинами людей, які живуть з ВІЛ).
ВІЛ-ІНФЕКЦІЯ НЕ ПЕРЕДАЄТЬСЯ ПОБУТОВИМ ШЛЯХОМ:
• при дотиках, рукостисканнях, обіймах;
• через поцілунки;
• при спільному проживанні в одній квартирі;
• через посуд;
• через їжу;
• через постільну білизну, іграшки;
• через повітря (зокрема при чханні та кашлі);
• при купанні у воді;
• через ручки дверей, крани, унітази;
• через спортивне знаряддя;
• через гроші;
• при укусах комах або тварин.
Імунна система дорослої ВІЛ-інфікованої людини протягом перших декількох років після інфікування, незважаючи на шкоду, якої завдає вірус, працює порівняно добре. В цей час немає практично ніяких симптомів захворювання, за винятком збільшення лімфатичних вузлів та легких захворювань шкіри. Більшість дорослих людей на цій стадії захворювання не підозрюють, що вони інфіковані ВІЛ. Тільки через декілька років, коли імунна система стає слабкішою, з’являються прояви захворювання, які дають підставу запідозрити ВІЛ-інфекцію.
Тривалий період, коли люди, які живуть з ВІЛ, почуваються добре, називають латентною, або прихованою, фазою захворювання. В дорослих людей вона може тривати до 5–8 років, а іноді й довше.Прогресування ВІЛ-інфекції, окрім опортуністичних інфекцій, може супроводжуватися значною втратою маси тіла (виснаженням), ураженням центральної нервової системи (ВІЛ-енцефалопатією), розвитком пухлин. Стадію захворювання, коли імунна система ВІЛ-позитивної людини є зруйнованою, називають СНІДом, а стани, які розвиваються на цій стадії, – СНІД-індикаторними.
Профілактика ВІЛ
Один зі видів профілактики ВІЛ — уникати потенційно небезпечних ситуацій. Проте існують ще й інші способи: доконтактна та постконтактна профілактика, а також — лікування ВІЛ як профілактика.
Тестування на ВІЛ — найкращий спосіб профілактики. Адже щойно людина дізнається про свій позитивний статус, вона зазвичай змінює свою поведінку і приймає рішення про використання бар’єрної контрацепції та початок антиретровірусної терапії. Якщо не лікувати ВІЛ-інфекцію, у людини може розвинутися синдром набутого імунодефіциту (СНІД). Це комплекс захворювань, які розвиваються внаслідок руйнування вірусом імунної системи на ІІІ–IV стадії інфікування ВІЛ. За належного лікування людина може мати довге та повноцінне життя, а без нього ВІЛ призводить до розвитку СНІДу впродовж 8–10 років. Доконтактна профілактика ВІЛ - це прийом антиретровірусних препаратів для зниження ризику інфікування ВІЛ. ДКП є додатковим до бар’єрної контрацепції методом профілактики для людей, які мають високий ризик інфікування ВІЛ. Разом із презервативами людина, яка приймає ДКП, має понад 99% захисту від передавання ВІЛ статевим шляхом.
Постконтактна профілактика ВІЛ націлена на попередження розвитку ВІЛ-інфекції після імовірного контакту. Залежно від того, був контакт професійним чи випадковим, існують різні алгоритми дій та першої допомоги після ймовірного інфікування. Проте важливо пам’ятати, що постконтактну профілактику ВІЛ необхідно розпочати якомога швидше протягом перших годин та не пізніше 72 годин після контакту.
Антиретровірусна терапія — прийом антиретровірусних препаратів, які покликані пригнічувати розмноження ВІЛ в організмі людини, зменшувати рівень вірусного навантаження та відновлювати функцію імунної системи. Людина, яка живе з ВІЛ, щодня приблизно в один і той самий час приймає ліки, які пригнічуватимуть вірус імунодефіциту в її організмі — зупинятимуть його розмноження. Прийом АРТ пожиттєвий, прийом препаратів переривати не можна. Кожен зі способів профілактики ВІЛ є ефективним. Не забувайте регулярно тестуватися на ВІЛ та не бійтеся розпочати із вашим партнером розмову про ВІЛ-статус. Це може врятувати ваше життя та здоров’я!