Чому дискримінація та порушення прав людини з позитивним ВІЛ статусом лише провокує поширення інфекції?

В суспільстві продовжують існувати міфи про ВІЛ, які сприяють дискримінаційному відношенню до людей з позитивним статусом. Причиною стає погана поінформованість, страх, викривлення фактів та інше. Проте, важливо відзначити, що будь-яке порушення прав людини з позитивним ВІЛ-статусом призводить до погіршення загальної ситуації з епідемією.

У посібнику Міжпарламентського союзу (МПС) для парламентарів у сфері ВІЛ/СНІДу, законодавства та прав людини зазначено: Відсутність поваги до прав людини сприяє поширенню і посилює наслідки від цієї хвороби. Водночас, ВІЛ підриває прогрес у реалізації прав людини. Цей зв’язок проявляється у непропорційності захворюваності та розповсюдження захворювання серед ключових груп населення підвищеного ризику, і, зокрема тих, хто живе в бідності. Це також проявляється у тому, що переважний тягар епідемії сьогодні припадає на країни з низьким і середнім рівнем доходу. СНІД і бідність сьогодні взаємно доповнюють негативні сили один одного в багатьох з цих країн.

Права людини мають безпосереднє відношення до боротьби з ВІЛ у трьох ключових напрямах.

По-перше, відсутність захисту прав людини створює вразливість до ВІЛ, особливо серед уразливих верств населення, таких як жінки, діти і молодь; працівники секс-бізнесу; люди, що вживають наркотики; мігранти; чоловіки, що мають секс з чоловіками (ЧСЧ); трансгендерні особи, а також ув’язнені.

МПС стверджує, що ці групи є більш уразливими для зараження ВІЛ, адже вони невзмозі реалізувати свої громадянські, політичні, економічні, соціальні та культурні права. Наприклад, люди, які позбавлені права на свободу об’єднання і доступ до інформації можуть бути позбавлені можливості обговорювати питання, пов’язані з ВІЛ, брати участь у заходах СНІД сервісних організацій і груп самодопомоги, а також брати участь в інших профілактичних заходах, аби захистити себе від ВІЛ-інфекції. Жінки, і особливо молоді жінки, більш уразливі до інфекції, якщо вони не мають доступу до інформації, освіти та послуг, необхідних для забезпечення сексуального та репродуктивного здоров’я і профілактики інфекції. Люди, що живуть у бідності, часто не мають доступу до профілактики та лікування ВІЛ-інфекції, у тому числі антиретровірусних препаратів.

По-друге, відсутність захисту прав людини розпалює стигму, дискримінацію та насильство щодо людей, які живуть з ВІЛ. Ці уявлення укорінені в нерозумінні суті ВІЛ, шляхів передачі ВІЛ, і «страхах і забобонах, що оточують секс, кров, хвороби і смерть, а також розуміння того, що ВІЛ, пов’язаний з «девіантною» або «аморальною» поведінкою, такою як секс поза шлюбом, секс між чоловіками і вживанням наркотиків».

МПС зазначає, що права людей, які живуть з ВІЛ, часто порушуються через їх прогнозований або позитивний ВІЛ- статус, змушуючи їх страждати внаслідок як тягаря захворювання, так і порушення їхніх прав. Стигматизація та дискримінація можуть перешкоджати їх доступу до лікування і можуть вплинути на їх роботу, житло й інші права. Це, своєю чергою, сприяє уразливості інших інфекції, оскільки у зв’язку з ВІЛ стигма і дискримінація перешкоджає особам, що інфіковані та постраждалі від ВІЛ, отримувати медичні та соціальні послуги. Відтак, ті хто найбільш потребують інформації, просвітницьких послуг і консультування не отримують від цього такої користі, навіть якщо такі послуги надаються.

По-третє, відсутність захисту прав людини перешкоджає реалізації ефективних національних заходів у боротьбі з ВІЛ. Дискримінаційні, примусові та каральні підходи збільшують уразливість до ВІЛ інфекції і посилюють вплив епідемії на окремих осіб, сім’ї, громади і країни.

Приклади включають:

  • Ідеологічно мотивовані обмеження щодо інформації про профілактику ВІЛ-інфекції, у тому числі безпечного сексу і використання презервативів;
  • Криміналізація груп високого ризику інфікування, наприклад, чоловіків, що мають статеві контакти з чоловіками, осіб, що вживають ін’єкційні наркотики, та працівників секс-бізнесу;
  • Криміналізація свідомого зараження ВІЛ або його передача;
  • Тестування на ВІЛ без інформованої згоди;
  • Обмежений доступ до заходів, спрямованих на зменшення шкоди, наприклад, обміну голок і шприців і опіоїдної замісної терапії;
  • Обмежений доступ до опіоїдів для паліативної допомоги;
  • Імміграційні обмеження у зв’язку з ВІЛ на в’їзд, перебування і місце проживання.

Ці заходи утримують людей від звернень за послугами в сфері ВІЛ і обмежують здатність організацій у доступі до уразливих і груп ризику. Отож, права людини необхідні для досягнення загального доступу до комплексних послуг з профілактики, лікування та догляду; для задоволення прав і потреб найбільш уразливих і найбільш постраждалих груп населення, а також для забезпечення добровільних, усвідомлених і науково обґрунтованих стратегій, програм і практик.

Міжнародний інститут проблем ВІЛ/СНІД та туберкульозу робить все можливе аби сприяти протидії поширенню інфекції в зоні проведення ООС

Вже п’ять років частина територій України знаходиться у стані збройного конфлікту. Гинуть і військовослужбовці, і цивільне населення, зруйновано будівлі, пошкоджено транспортну систему, порушено систему комунікацій.

У свою чергу через конфлікт на Сході зазнала чималої шкоди і система охорони здоров’я. В результаті конфлікту сільські медичні установи на підконтрольній уряду території були ізольовані від великих медичних центрів, розташованих в міських районах непідконтрольної уряду території. Високий рівень небезпеки й обмежений доступ до спеціалізованих медичних установ і аптек підірвали здатність системи охорони здоров'я задовольняти як нові, так і існуючі потреби в системі охорони здоров’я, особливо потреби людей, що живуть в сільській місцевості.

Більше 5,2 мільйонів людей зазнали безпосереднього впливу наслідків конфлікту, 3,2 мільйони живуть в межах 20 км від лінії розмежування, і, згідно з оцінками, 1,37 мільйони зареєстровано в якості внутрішньо переміщених осіб (ВПО). З 1 січня по 30 червня 2019 року Управління Верховного комісаріату ООН з прав людини зафіксувало 91 інцидент, пов'язаний з жертвами серед мирного населення, що постраждали від конфлікту: 13 осіб було вбито і 78 поранено. Питання захисту і доступу до медичних послуг викликають особливе занепокоєння, оскільки 30% постраждалих – це люди похилого віку (60 років і старше), а 60% - жінки і діти.

За даними HelpAgeInternational, 97% людей мають принаймні одне хронічне захворювання і більше половини (53%) потребують допоміжних пристроїв. Переважна більшість (96%) повідомила про наявність проблем з психічним здоров'ям, спричинених конфліктом. Більше 240 000 дітей, що живуть поблизу лінії розмежування, регулярно наражаються на небезпеку потрапити під обстріл і натрапити на наземні міни та боєприпаси, що не вибухнули. В результаті впливу конфлікту, стресу, відсутності доступу до достатнього харчування та медичних послуг, діти та їхні сім'ї наражаються на більший ризик розвитку проблем зі здоров'ям – від травмувань до інфекційних захворювань.

З початком збройного конфлікту було помічено і сплеск поширення ВІЛ-інфекції. З’явилась гостра загроза безконтрольного розширення географії захворювання. З метою покращення ситуації з протидії ВІЛ-інфекції та інших соціально-небезпечних інфекційних хвороб серед військовослужбовців Збройних Сил України у Міністерстві оборони України МГО “Міжнародний інститут проблем ВІЛ/СНІДу та туберкульозу” було вирішено запровадити нові та посилити вже запроваджені програми з профілактики інфекційним захворюванням.

Плідною стала співпраця зі Службою превентивної медицини Міністерства оборони України. Першочерговим завданням у період з 2016 по 2019 роки було підвищення якості та ефективності проведення тестування та консультування у ЗС України та вдосконалення знань медичного персоналу закладів охорони здоров’я Міністерства оборони України в реалізації програмних інтервенцій з використанням тестування та консультування на ВІЛ/СНІД.

Так, у 2017 році з метою ранньої діагностики ВІЛ/СНІДу серед військовослужбовців ЗС України МГО “Міжнародний інститут проблем ВІЛ/СНІДу та туберкульозу” за підтримки проекту “DHAPP PEPFAR” було надано 60000 одиниць імунохроматичних одноступеневих тестів (тест-карток) для визначення антитіл до ВІЛ та 25000 різноманітних санітарно-просвітницьких типографічних матеріалів для закладів охорони здоров’я в системі Міністерства оборони України.

У 2019 році для якісного визначення маркерів гепатитів С та В, ВІЛ-інфекції, а також сифілісу в цільній крові, сироватці або плазмі людини було надано благодійну допомогу у вигляді 15 000 одиниць швидких імунохроматографічних тестів, в зручному форматі одноступеневого тесту.

У вересні 2019 року керівництвом МГО “Міжнародний інститут проблем ВІЛ/СНІДу та туберкульозу” було придбано для потреб Центру крові ВМКЦ “ГВКГ” імунологічний аналізатор “Аркітект i1000 SR” – який дозволяє проводити тестування на ВІЛ близько 100 зразків крові на тиждень, а в разі потреби ці показники можна збільшити в декілька разів.

Крім того, з метою підвищення поінформованості особового складу ЗС України та посилення прихильності до здорового способу життя, керівництвом Служби превентивної медицини Міністерства оборони України за сприяння МГО «Міжнародний інститут проблем ВІЛ/СНІДу та туберкульозу» було впроваджено ряд уніфікованих та персоналізованих QR-кодів для полегшеного доступу до санітарно-просвітницької роботи з питань захисту здоров’я та профілактики захворювань. Тепер за допомогою смартфону військовослужбовців ЗСУ зможуть відсканувати відповідний QR-код та одразу перейти до скачування (в форматі PDF) методичних рекомендацій, бойових листів, посібників, зразків інформаційних гральних карт та інших матеріалів.

Також,  за фінансової підтримки МГО «Міжнародний інститут проблем ВІЛ/СНІДу та туберкульозу» у період з 2016 по 2019 роки для медичних спеціалістів проводились фахові тренінги та науково-практичні конференції з питань профілактики ВІЛ/СНІДу та інших трансмісивних інфекцій, що значно підвищило якість та безперервність послуг, що надаються військовослужбовцям ЗС України у відомчих закладах охорони здоров’я.

Контроль за ВІЛ у Збройних Силах України

Людина, яка планує йти на військову службу повинна бути здоровою та відповідати заявленим вимогам. Тож, не викликає подиву той факт, що людина з позитивним ВІЛ-статусом не може бути прийнята на службу до Збройних Сил України. Але пропонуємо детальніше зосередитись на цьому питанні.

Згідно Наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 (зі змінами) “Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України”,при призові на військову службу (строкову або за контрактом), кандидати на військову службу проходять обов’язкове обстеження на ВІЛ. Особи, що мають захворювання на ВІЛ при призові, визнаються непридатними до військової служби.

Відзначимо, що військовослужбовці (крім строкової служби), у яких захворювання на ВІЛ-інфекцію було набуто під час проходження військової служби можуть продовжити службу за рішення військово-лікарської комісії у разі визнання обмежено придатними. Також, військовослужбовцям, які інфікувались в ході служби та були визнаними рішеннями військово-лікарських комісій непридатними за станом здоров’я до військової служби, відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо удосконалення окремих питань проходження громадянами військової служби)” надано можливість продовжувати проходження служби на певних посадах, що визначається Міністерством оборони України.

І хоча, в мова йде в першу чергу про ВІЛ-інфекцію, кандидати на військову службу проходять, також, обстеження на маркери вірусних гепатитів В, С та сифіліс. Обстежуються кандидати в лабораторних центрах за місцем проживання та в центрах служби крові, де згідно “Порядку медичного обстеження донорів крові та (або) її компонентів”, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 01.08.2005 № 385, обов`язково проводиться обстеження взятої донорської крові за такими показниками, як: маркери ВІЛ, гепатиту В та С та сифілісу, що унеможливлює застосування інфікованої крові.

МГО «Міжнародний інститут проблем ВІЛ/СНІДу та туберкульозу» організував семінар для фахівців медичної служби Національної гвардії України

26 листопада у Києві  відбувся семінар «Профілактика парентеральних інфекцій. Інфекційний контроль в закладах охорони здоров’я МВС України» для фахівців медичної служби Національної гвардії України.

Семінар проводився в рамках виконання Меморандуму про партнерство та співпрацю Нацгвардії України з МГО «Міжнародний інститут проблем ВІЛ/СНІДу та туберкульозу». Захід проводився для фахівців медичної служби, а саме лікарів-епідеміологів, начальників медичних пунктів, лікарів-стоматологів військових частин Національної гвардії України.

«У зв’язку з тим, що медичні працівники відносяться до групи професійного ризику інфікування деякими інфекціями під час виконання повсякденної діяльності та надання медичної допомоги, таке заняття для військовослужбовців є надзвичайно актуальним.На семінарі розглядалися питання оцінки ризиків при провадженні професійної діяльності, правила поводження з медичними відходами, важливість гігієни рук медичного персоналу», - зазначила полковник медичної служби Олена Олещенко.

Отримані знання будуть застосовані учасниками семінару в повсякденній діяльності, допоможуть впровадженню в лікувальних закладах Національної гвардії України системи інфекційного контролю та сприятимуть мінімізації ризиків інфікування медичних працівників.

Партнери

 

Зв'яжіться з нами

Тел: +38 (044) 569 28 52
Факс: +38 (044) 569 28 52
Староноводницька вул. 13А, оф. 35

Email: aids-institute@aids-institute.org

Про Інститут

Back to top
ankara otel şarkı sözleri iç mimarlık ankara rent a car ankara seks izle