ВООЗ розробила практичний посібник, адаптований до умов пандемії COVID-19 для медичних працівників, які лікують пацієнтів із важким перебігом гострої респіраторної вірусної інфекції. 

Посібник надає інструментарій та практичні рекомендації, які можна використовувати для догляду пацієнтів із важким перебігом захворювання: з моменту надходження до виписки з лікарні.

Українську, англійську та російську версії посібника можна завантажити тут: Clinical care for severe acute respiratory infection: toolkit: COVID-19 adaptation 

За висновками онлайн-дискусії «Уроки COVID-19 з покращення показників стійкості сервісів для країн Східної Європи і Центральної Азії», яка відбулась в травні 2020 року було розроблено та опубліковано практичні рекомендації з трансформації стійкої відповіді на ВІЛ, ТБ та  ВГС в контексті COVID-19.

Спеціалісти зацікавлених сторін повідомляють про необхідність:

• Переформатування систем охорони здоров’я у відповідь на COVID-19;
• Підвищення доступності діагностики та лікування;
• Трансформації моделей надання послуг у зв’язку з ВІЛ, ТБ та ВГС для ключових груп.

Пандемія COVID-19 показала, що системи охорони здоров’я в усьому світі мають стати більш стійкими, гнучкими та орієнтованими на результат. Змінився підхід до надання ряду послуг, включаючи лікування ВІЛ та опіоїдної залежності, а також ТБ та вірусного гепатиту С (ВГС) серед ключових груп населення.

Отже, доводимо тези онлайн конференції:

• Ефективна комунікація з боку уряду дуже важлива під час кризи. Саме уряд повинен підготувати громадян до вірогідного розвитку подій та залучити населення до заходів з протидії епідемії.
• В умовах епідемії надважливо вчасно розблокувати екстренне фінансування. Вчасне виділення коштів сприяє пом’якшенню процедур з використання засобів та допомагає досягнути балансу в питаннях гнучкості та звітності.
• Глобальна комунікація та рекомендації – важливе джерело інформації для прийняття рішень національного рівня.
• Використання інформаційних технологій (ІТ) як засобів моніторингу та захисту суспільства від COVID-19 стало важливим нововведенням.
• Необхідно шукати нові глобальні механізми для попередження зупинки поставок на місцевому рівні.
• Необхідно розглянути можливості перегляду патентних прав за надзвичайних ситуацій.
• Потрібна переорієнтація програм міжнародної допомоги для підтримки заходів з боротьби проти COVID-19.
• Моделі надання послуг для ключових груп у зв’язку з ВІЛ, ТБ та ВГС потребують трансформації та спрощення методів на користь пацієнтів.

З повними висновками онлайн-дискусії «Уроки COVID-19 з покращення показників стійкості сервісів для країн Східної Європи і Центральної Азії» можна ознайомитись тут 

В рамках терапії Трогарзо (імалізубам) використовуватимуть люди, які стикнулись із неефективністю лікування іншими АРВТ-ліками. Новий медикамент може стати рішенням для тих, хто давно живе з ВІЛ та чий вірус придбав резистентність до більшості доступних медикаментів.

Нові дослідження показали, що в ході програми розширеного доступу до терапії люди з ВІЛ високої стійкості, які приймали Трогарзо (Ібалізумаб), змогли досягти зниження вірусного навантаження за 48 тижнів до такого стану, що його не визначало тестом.

Новий препарат показав себе безпечним та ефективним як під час третьої фази, так і під час досліджень на людях. Найбільш поширеною побічною дією стали діарея, головна біль, стомленість та нудото. Проте всі побічні ефекти були слабо або середньо вираженими.

Крім того, Трогарзо – перший препарат від ВІЛ, приймати який потрібно не щодня, а лише раз на два тижні.

Причина виникнення резистентності — неповне пригнічення мутації вірусу, які виникають у випадках, коли пацієнт порушує режим терапії. Множинна резистентність небезпечна тим, що на певному етапі пацієнту стає складно або взагалі неможливо підібрати ефективну альтернативну схему лікування.

За результатами нового дослідження Ліверпульского університету знайдено рішення більшості питань щодо зниження показника вірогідності передачі ВІЛ під час вагітності, пологів та грудного вигодовування від матері з позитивним статусом до дитини на пізніх стадіях вагітності. Дослідження було опубліковано в журналі «The Lancet HIV».

Відомо, що без АРВ-терапії ризик передачі ВІЛ-інфекції від матері до дитини складає від 15 до 45%. З АРВ-терапією цей ризик можна знизити до менше, ніж 5%, якщо лікування почато на ранніх стадіях вагітності.

У дослідженні Ліверпульского університету порівнювали зниження вірусного навантаження перед пологами у жінок, які приймали Долутегравір та Ефавіренз. Приймати АРВ-терапію жінки почали на третьому триместрі. Участь у досліджені брали вагітні жінки 18 років та старше з Південної Африки та Уганди з підтвердженим ВІЛ-позитивним статусом, які раніше не приймали АРВ-терапію та вагітністю строком від 25 тижнів. Учасниць рандомно було розділено на групи Долутегравіру та Ефавірензу, а вірусне навантаження визначали через 7 та 28 днів після початку прийому АРТ, на 36 тижні вагітності та після пологів (0-14 днів після пологів).

Первинним результатом ефективності був показник навантаження менше, ніж 50 копій на мл за перших відвідин після пологів, а первинний показник безпеки визначався частотою виникнення побічних ефектів, пов’язаних із вживанням препарату в матерів та немовлят. Довготривале спостереження за немовлятами та їх мамами продовжується.

В період з 23 січня до 15 серпня 2018 року АРВ-терапію отримали 268 матерів, з них 135 –  Долутегравір та 133 – Ефавіренз. Тривалість вживання АРТ до пологів складала 55 днів. Вірусне навантаження менше 50 копій на мл була відзначена у 74% жінок у групі Долутегравіра та 43% в групі Ефавіренза.

Про серйозні побічні дії повідомили 22% жінок в групі Долутегравіру та 11% в групі Ефавірензу. В групі Долутегравіру - три мертвонароджених дитини, в групі Ефавірензу – 1 випадок, але всі випадки були визнані як такі, що не пов’язані з АРВ-лікуванням. Три дитини народились з ВІЛ -  і всі в групі Долутегравіру; ці випадки віднесені до внутрішньоутробного інфікування.

Висновок: отримані результати свідчать на користь переглянутих рекомендацій ВООЗ з переходу на Долутегравір у схемах першого ряду для всіх дорослих чоловіків та жінок з ВІЛ-інфекцією, не залежно від того, вагітна жінка чи ні.