Нова поставка препарату замісної підтримувальної терапії (ЗПТ) вже надійшла до Волинської, Житомирської, Херсонської, Хмельницької, Київської та Сумської областей. Ліки закупили за кошти Державного бюджету України на 2019 рік. До областей доставлено 366 додаткових лікувальних курсів з наступним розподілом по регіонам.

Відзначається, що замісна підтримувальна терапія є найбільш економічно ефективним методом лікування осіб із психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів. Зазвичай для ЗПТ використовують препарати метадонугідрохлорид та бупренорфінугідрохлорид.  Проте, в окремих країнах, можуть застосовувати медичний героїн або комбінацію бупренорфіну з налоксоном.

Використання цих медикаментів виконує, також, важливу роль у попередженні ВІЛ-інфекції. Крім того, ЗПТ знижує ризики інфікування гепатитом С, підвищує прихильність до лікування ВІЛ та зменшує ризики передозування.

На ефективність програми впливають певні чинники:

• правильність призначення препарату (діагноз (МКХ-10) «синдром залежності від опіоїдів»);
• правильність призначеної дози (врахування індивідуальних потреб, дотримання принципу призначення низьких початкових доз та високих підтримувальних, дотримання рекомендацій щодо терапевтично ефективних доз);
• безперервне і тривале лікування (відсутність обмежень щодо строку лікування, включно із можливістю довічного лікування з огляду на розуміння залежності не як гострого стану, а як хронічної хвороби);
• поєднання фармакологічного лікування із заходами психосоціального супроводу;
• доступність лікування у зв’язку з коморбідними станами (зв’язки зі службами ВІЛ, ТБ, інтеграція послуг тощо).

Перелік та адреси кабінетів ЗПТ по Україні за посиланням.

За оцінками експертів, в Україні близько 3,6% (1 517 515) людей живуть із хронічним гепатитом C і 1,5% (632,5 тис.) людей інфіковано вірусом гепатиту В. Але під медичним наглядом перебуває тільки 82 654 особи (5,4%) з гепатитом C і 23 687 осіб (3,7%) з гепатитом B. Отже, значна кількість населення ще не знає про свій діагноз і не має доступу до лікування.

Центром громадського здоров’я України спільно з МГО «Лікарі без кордонів» було розроблено буклет «Вірусні гепатити В та С як загроза громадському здоров’ю». Видання призначено для безкоштовного розповсюдження серед осіб, які приймають рішення, працівників сфери охорони здоров’я та усіх, кого цікавить проблема вірусних гепатитів і стратегія їх знищення.

Буклети будуть розповсюджені в усіх регіонах України серед департаментів/управлінь охорони здоров’я обласних держадміністрацій. В електронному форматі документ розміщено на сайті ЦГЗ. 

Відзначимо, що вірусний гепатит С – виліковний, в той час як вірусний гепатит В є невиліковною хворобою і потребує довічного прийому медичних препаратів. Вчасне діагностування хвороби допомагає розпочати лікування та сприяти або повному одужанню, або уникненню таких небезпечних ускладнень, як цироз або гепатоцелюлярна карцинома. Завдяки новітнім високоефективним препаратам прямої противірусної дії, що майже не спричиняють побічних реакцій, у випадку діагностування гепатиту С, можливе повне одужання у більш ніж 95% пацієнтів. Лікування триває 12 або 24 тижні.

Інфікування вірусом гепатиту С відбувається внаслідок контакту з інфікованою кров’ю під час вживання наркотиків ін’єкційно, здійснення небезпечних ін’єкцій та інвазивних медичних маніпуляцій, переливання крові та її компонентів. Гостра інфекція вірусом гепатиту С зазвичай має безсимптомний перебіг.

Вірус гепатиту В передається в результаті контакту з кров’ю або іншими рідинами інфікованої людини. Вірус гепатиту В може виживати поза межами людського організму щонайменше сім днів та залишатися високо вірулентним протягом цього періоду. Інфікування вірусом гепатиту В можна попередити за допомогою сучасної, безпечної та ефективної вакцини. 

«Соціальні права людей, що живуть з ВІЛ не можуть бути обмеженими, а будь-яка дискримінація заборонена» - запевняє юрист Української Гельсінської спілки з прав людини Олена Проценко.

Зокрема, всі права ВІЛ-інфікованих осіб визначені як у законах загального характеру, так і в законодавчих актах, які регулюють правові відносини, пов’язані з ВІЛ-інфекцією.

Так, Закон України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ» регламентує доступність до якісної медичної допомоги, а в Цивільному кодексі України закріплено право на життя (ст.281), право на охорону здоров’я (ст.283), право на медичну допомогу (ст.284), право на інформацію про стан свого здоров’я (ст.285).

Крім того, Законом України «Основи законодавства про охорону здоров’я» (ст.34) унормовано право пацієнта на вибір лікаря та його заміну.

Важливим у соціальному житті людини є право на таємницю про стан здоров’я. Це право регулюється кількома законодавчими актами. Зокрема, Законом України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ» (ст. 13), визначає, що відомості про результати тестування особи з метою виявлення ВІЛ, про наявність або відсутність в особи ВІЛ-інфекції є конфіденційними і становлять лікарську таємницю. Медичні працівники зобов’язані вживати необхідних заходів для забезпечення належного зберігання конфіденційної інформації про людей, які живуть з ВІЛ, та захисту такої інформації від розголошення й розкриття третім особам.

Крім загальних прав і свобод людини і громадянина, ЛЖВ мають також право на:

• відшкодування шкоди, пов’язаної з обмеженням їхніх прав унаслідок розголошення чи розкриття інформації про їх позитивний ВІЛ-статус;
• безоплатне забезпечення антиретровірусними препаратами та лікарськими засобами для лікування опортуністичних інфекцій у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров’я.

Окрім широких прав ВІЛ-інфікованих пацієнтів, вітчизняне законодавство визначає для них обов’язки. В першу чергу це стосується профілактики поширення ВІЛ-інфекції.

Закон України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини, та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ» (ст.12) визначає, що всі ЛЖВ зобов’язані:

• вживати заходів для запобігання поширенню ВІЛ-інфекції, запропонованих органами охорони здоров’я;
• повідомляти осіб, які були їхніми партнерами до виявлення факту інфікування, про можливість їх зараження;
• відмовитися від донорства крові, її компонентів, інших біологічних рідин, клітин, органів і тканин для їх використання у медичній практиці.

Керівництво МГО «Міжнародний інститут профілактики ВІЛ/СНІДу та Туберкульозу» взяли участь у засіданні робочої підгрупи з підготовки пропозицій до заявки на грант Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією на 2021-2023 рр., яке відбулось 4 лютого цього року.

Під час засідання підгрупи «Діагностика туберкульозу» учасники обговорили питання проведення зовнішнього контролю якості роботи лабораторій мікробіологічної діагностики туберкульозу ІІІ рівня на період 2021-2023 рр. із залученням національних та регіональних експертів. Як було зазначено, в Державному бюджеті не передбачені кошти на зазначені витрати, то було вирішено включити в заявку до Глобального Фонду витрати на вказану активність.

Крім того під час засідання було піднято наступні питання з подальшим внесенням пропозицій щодо їх вирішення:

• Закупівля лабораторного обладнання, послуг з його технічного обслуговування та лабораторних витратних матеріалів, зокрема пластикових пробірок для апаратів BACTEC, для проведення досліджень методом лінійного зонд-аналізу (LPA), а також для виявлення та діагностики туберкульозу молекулярно-генетичним методом за допомогою апаратів GeneXpert. Вирішено закласти кількість витратних матеріалів для закупівлі в рамках гранту ГФ із врахуванням 30% буферу на кожний рік до 2023 року.
• Впровадження молекулярно-генетичних методів ранньої діагностики туберкульозу із розширеною резистентністю, шляхом застосування новітніх картриджів XDR для апаратів GeneXpert.
• Впровадження внутрішнього контролю якості роботи лабораторій мікробіологічної діагностики туберкульозу ІІІ рівня з проведення ТМЧ до протитуберкульозних препаратів другого ряду. Відзначили, що в рамках проведення реформи системи охорони здоров’я України послуги з проведення внутрішнього контролю якості роботи лабораторій не закладено, тож було вирішено включити цей пункт до заявки.
• Проведення моніторингових візитів національних експертів з лабораторної діагностики туберкульозу до регіонів, а регіональних експертів – до районів, з метою впровадження застосування молекулярно-генетичної діагностики туберкульозу на первинній ланці надання медичної допомоги.
• Проведення стажування та тренінгів для лабораторних спеціалістів в рамках проведення наставницьких візитів до регіонів. Винесено пропозицію щодо облаштування тренінгової кімнати при національній референс-лабораторії мультимедійним обладнанням.
• Створення електронного реєстру хворих на туберкульоз із медичною інформаційною системою ВІЛ-інфекція в єдину електронну систему соціально-небезпечних інфекцій. Витрати на вказану інтервенцію було вирішено включити до заявки ГФ, врахувавши також необхідність забезпечити навчання медичного персоналу.
• Підготовка регіональних лабораторій мікробіологічної діагностики туберкульозу до акредитації ISO 15189.

Обговорили можливості раннього виявлення та діагностики туберкульозу в системах Міністерства оборони України та Національної гвардії України. Учасниками зустрічі запропоновано включити до заявки ГФ витрати на організацію системи епіднагляду в структурах Міністерства оборони України та Національної гвардії України, а також в подальшому адвокатувати доступ до цих структур експертів з виявлення та діагностики туберкульозу.